Думки Відставка генпрокурора Кравченко й конфлікт з НАБУ Програли всі: що отримала Україна в результаті протистояння НАБУ та генпрокурора Кравченка
Політичний аналітик Вадим Денисенко підбиває проміжні підсумки справи генерального прокурора Руслана Кравченка. Це велика інформаційна поразка Зеленського — але водночас і репутаційний удар по антикорупційним органам, тобто — програли всі. І найсумніше, що внутрішні розбірки позначаться на зовнішньому порядку денному України…
Вадим Денисенко Журналіст, керівник аналітичного центру "Ділова столиця". 0
Справа Кравченка. Короткі підсумки.
- На цей момент вже не має жодного значення, чи був погоджений виїзд Кравченка з Зеленським. В масовій свідомості це є практично доконаним фактом. Цю інформаційну битву Зеленський явно програв.
- Стратегія захисту Кравченка будується і буде будуватися не стільки на захисті самого себе, скільки на звинуваченні керівників НАБУ та САП. Поки ми маємо озвучений лише "кейс Кривоноса", який навряд чи матиме юридичне продовження. Як мінімум в найближчій перспективі. Але ми живемо в інформаційний час, коли люди мають можливість памʼятати все. Особливо, якщо це все емоційно забарвлене.
- Поки ми не розуміємо, як далі буде діяти Кравченко (чи буде він буде повертатися, чи дасть він гучну конференцію і серію інтервʼю в Європі і т.д). Від цього буде залежати те, наскільки довго дискомфортно будуть почувати себе керівники НАБУ та САП найближчим часом. В масовій свідомості ставлення до самого екс-генпрокурора точно від цього не покращиться. Але може погіршити ставлення до антикорупційних органів. Простіше кажучи, чорно-біла картинка в системі координат "свій-чужий — добро-зло" набуватиме нових забарвлень.
- Інформаційна команда Зеленського багато років жила в системі підняття ставок, коли скандал перебивався іншим скандалом. І до першого картонкового виступу це вдавалося робити без втрати можливостей по управлінню системою. Перший картонковий виступ зламав цю систему. Піднімати ставки без втрати можливостей по управлінню системою при нинішній моделі управління у Зеленського більше нема можливостей.
- У президента є дві опори (обидві ненадійні). Парламент, який протягом наступних тижнів остаточно перетвориться на дуже сегментований клуб за інтересами з ситуативними голосуваннями без жодної перспективи консолідації, та потенційно можливі переговори (останні два-три роки Зеленський може задавати внутрішню повістку дня виключно через зовнішню політику). І як на мене, тут все набагато складніше, ніж у випадку з Кравченком. І головна проблема в тому, що внутрішня повістка дня може стати остаточно домінантною при прийнятті зовнішніх рішень. І це стосується всіх гравців.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо З Відня видачі нема: чому неправильно порівнювати генпрокурора Кравченка з Юлією Мендель 