Наука Найдавніші житла Полісся виявилися чимось іншим: стоянка у Радомишлі здивувала вчених (фото)
Археологи переглянули історію пам'ятки поблизу Радомишля у Житомирській області, яку колись вважали місцем розташування найстаріших жител Полісся, збудованих із кісток мамонтів понад 30 000 років тому. Однак нове дослідження вказує на те, що це були не споруди.
Древню стоянку у Радомишлі було виявлено у 1956 році, коли школярі, які допомагали збирати овочі, натрапили на великі кістки в землі. Пізніше археологи обстежили цю територію та виявили кістки мамонтів, крем'яні знаряддя та сліди обробки каменю, пише Конкурент.
Дослідник Іван Шовкопляс інтерпретував шість скупчень кісток як залишки наземних жител. За його реконструкцією, споруди утворювали коло, а всередині поселення розташовувалися робочі зони та вогнище.
У 2026 році археологиня Олеся Кононенко опублікувала детальне дослідження стоянки Радомишль I. Вона проаналізувала матеріали попередніх розкопок разом із результатами сучасних аналізів. Її висновки показали, що переконливих доказів існування житла на цій пам'ятці немає. Кістки мамонтів, швидше за все, були пов'язані зі збором, сортуванням та переробкою решток тварин.
Змінилася також дата заснування пам'ятки. Зараз її вік оцінюють приблизно у 23 000 років. На думку вченої, ця пам'ятка використовувалася для роботи в теплу пору року, а не як постійне поселення.
Знахідки поблизу Радомишля досі мають важливе значення для розуміння життя в льодовиковий період. Вони свідчать про те, що люди використовували кістки та бивні мамонтів і обробляли кремень на цій пам'ятці.
Деякі з найдавніших досліджених жител на території Полісся були виявлені у Мізині на Чернігівщині, на високому березі Десни. Археологи дослідили п'ять господарських комплексів, побудованих приблизно 16 000–15 000 років тому.
У цих комплексах були виявлені сліди наземних жител, ділянки для обробки кременю та кісток, заглиблені вогнища та ями, заповнені кістками тварин. Археологічна реконструкція свідчить, що будинки були круглими й мали діаметр близько шести метрів. Їхній каркас, ймовірно, утворювали дерев'яні стовпи, а для покриття могли використовувати шкури тварин.
У Мізині також збереглися інші свідчення повсякденного життя, зокрема прикраси, різьблені статуетки та кістки, прикрашені геометричними візерунками. Ці знахідки допомагають дослідникам зрозуміти, як жили люди в цьому регіоні, коли його клімат, рослинність та тваринний світ значно відрізнялися від сучасних.
Історія Радомишльської стоянки показує, чому археологічні інтерпретації можуть змінюватися, коли старі матеріали розкопок переглядаються з використанням новітніх методів. Колекція кісток мамонтів, яку колись трактували як будинки, тепер має зовсім інше пояснення.
Інші новини науки
- Древня скам'янілість здивувала вчених: виявилося, що вимерлий ссавець мав одразу три набори зубів.
- У Іспанії археологи виявили залишки інструментів неандертальців. Хоча самі артефакти не збереглися, проте їхні відбитки зберегли цінну інформацію.