Олексій Балеста, заступник міністра розвитку громад та територій України
У 2026 році Україна зробила крок, який для більшості європейських країн уже давно став нормою: держава вперше замовила соціально важливі пасажирські залізничні перевезення. Фактично, запрацював прототип європейської моделі PSO (Public Service Obligation), але поки що як дворічний експеримент у далекому та регіональному сполученні.
Наступним кроком має стати ухвалення окремого закону, який перетворить експеримент на системну та довгострокову програму на основі європейських принципів.
Попередня модель більше не працює
Десятиліттями пасажирські перевезення в Україні фінансувалися коштом вантажних. Збитки пасажирського сегмента компенсувалися доходами від перевезення вантажів, а фактичними платниками такої моделі були українські підприємства.
Такий механізм певний час дозволяв утримувати систему, але водночас створював низку структурних проблем. По суті, це як затуляти діру в одній кишені грошима з іншої: грошей більше не стає.
Водночас така система не дає системних та достатніх стимулів для розвитку пасажирського сегменту. Якщо джерело фінансування не пов'язане з конкретною транспортною послугою, то не виникає ані довгострокового планування, ані зрозумілих вимог до якості, ані економічної мотивації інвестувати в оновлення рухомого складу.
Чому зникають електрички
Найбільше недоліки чинної моделі помітні у приміському сполученні – найзбитковішому сегменті Укрзалізниці.
Сьогодні перевізник фактично опиняється перед економічною дилемою. Кожен рейс на соціально необхідному, але збитковому маршруті означає збільшення фінансових втрат. Природною реакцією стає скорочення таких перевезень або відмова від їх розвитку.
І проблема не в поганих намірах компанії. Проблема в системі, яка робить розвиток невигідним.
Що принципово змінює PSO
У європейській практиці PSO – це не механізм підтримки перевізника. Це механізм замовлення транспортної послуги.
Якщо певний маршрут потрібен людям, але не окупається ціною квитка, держава чи громада замовляє це перевезення: визначає маршрути, графік, вимоги до сервісу – і прозоро компенсує різницю між доходами та витратами перевізника.
Тобто компенсується не збиток перевізника як такий, а вартість конкретної суспільно важливої транспортної послуги. Саме ця різниця є принциповою.
Перші результати вже можна оцінити
На реалізацію державного замовлення у 2026 році передбачено 16 млрд грн. Це перший випадок, коли держава прозоро компенсує вартість перевезень.
Ефект від цього рішення вже можна оцінити в цифрах. За нашими розрахунками, без запровадження механізму державного замовлення та фінансування закупівлі пасажирських вагонів потреба в індексації вантажних тарифів могла б становити не 30%, а близько 115%.
Тому PSO – це не лише підтримка пасажирських перевезень. Це також спосіб зменшити навантаження на національних виробників.
Чому потрібен окремий закон
Запущений експеримент є важливим кроком, однак він не здатний забезпечити довгострокову стабільність системи. Саме тому Мінрозвитку розробило законопроєкт про суспільно важливі залізничні перевезення, який наразі проходить погодження центральними органами виконавчої влади. Сподіваємось на його підтримку.
Скажу відверто, ухвалення закону не означає, що наступного дня на колії вийдуть нові поїзди. Натомість закон закладає фундамент: довгострокові договори між замовником та перевізником, прозору методику розрахунку вартості транспортної послуги, окремий облік доходів і витрат за договорами PSO, прогнозоване фінансування та зрозумілі правила для всіх учасників ринку.
Саме довгостроковість є одним із ключових елементів майбутньої системи. Довгострокові контракти PSO формують прогнозований фінансовий потік, а отже роблять пасажирські перевезення придатними для залучення кредитного та інвестиційного фінансування.
Бюджетні можливості держави та громад ще довго будуть обмеженими. Тому залучення зовнішнього фінансування – фактично єдиний шлях оновлювати рухомий склад і не дати галузі деградувати ще більше.
Наступний етап – приміське сполучення
Однією з найбільш очікуваних змін стане поступове поширення механізму PSO на приміські перевезення. І тут важливо також, що саме поступове, розуміючі всі виклики воєнного часу, які є у громад.
Сьогодні громада майже не впливає на те, чи ходить до неї електричка. Нова модель це змінює. Громада замовлятиме не просто «електричку», а конкретну транспортну послугу: маршрут, кількість рейсів, зручний графік і визначений рівень якості.
Разом із впливом з’явиться і відповідальність за співфінансування.
Водночас законопроєкт передбачає перехідний період. Спочатку участь громад у такій моделі буде добровільною, що дозволить поступово сформувати практику використання нового інструменту без надмірного навантаження на місцеві бюджети.
Фактично йдеться про перехід від централізованої системи, де рішення ухвалюються переважно перевізником, до моделі, у якій замовник – в тому числі невеличка громада – отримує реальний вплив на її параметри.
Замість висновку
Світова транспортна політика дедалі більше робить ставку на залізницю. Вона безпечна, екологічна, комфортна і здатна перевозити великі обсяги пасажирів. Наш досвід також показав, що вона є і максимально стійкою до транспортних колапсів та викликів воєнного часу.
Україна має всі передумови бути частиною цього тренду: у нас одна з найбільших залізничних мереж у Європі, і для мільйонів українців саме поїзд є першим вибором для міжміських і приміських поїздок. Це означає, що розвиток залізничного транспорту — стратегічна необхідність.
Водночас важливо чесно визнати: пасажирські залізничні перевезення не можуть одночасно залишатися соціально доступними і повністю окуповуватися коштом вартості квитка. Це не українська особливість, а економічна реальність, з якою працюють усі європейські країни.
Саме тому в Європі суспільно важливі перевезення фінансуються через механізми PSO. Держава або місцева влада відкрито замовляє транспортну послугу, яка потрібна людям, і компенсує перевізнику витрати на її виконання. Приклади ви можете побачити у всіх країнах ЄС звертаючи увагу на їх поїзди.
Україна рухається тим самим шляхом. Запровадження PSO — це необхідна умова для розвитку пасажирських перевезень, оновлення рухомого складу, підвищення якості сервісу та збереження доступності залізниці для людей. Саме така модель дозволить одночасно розвивати галузь, підтримувати конкурентоспроможність економіки та забезпечувати українців якісним транспортним сполученням.