Міністерство охорони здоров’я України затвердило Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги.
Як повідомляє відомство, критерії уніфікують підходи до планової та екстреної госпіталізації, продовження стаціонарного лікування, переведення та безпечної виписки дорослих пацієнтів.
«Критерії госпіталізації існували й раніше — у клінічних протоколах, галузевих стандартах і локальних документах медичних закладів. Однак вони не були об’єднані в єдину систему. Через це рішення могли залежати від практики конкретного закладу, що іноді призводило як до відмов у госпіталізації пацієнтам, які її потребували, так і до необґрунтованого перебування у стаціонарі людей, які могли безпечно лікуватися амбулаторно», – констатує МОЗ.
Критерії розроблені на основі чинних настанов провідних міжнародних професійних товариств за кожним клінічним напрямом, зокрема рекомендацій Європейського товариства кардіологів Surviving Sepsis Campaign, KDIGO, ILAE та інших професійних організацій.
Методологія оцінювання обґрунтованості госпіталізації враховує міжнародний інструментарій Appropriateness Evaluation Protocol, адаптовані підходи якого протягом десятиліть використовуються в системах охорони здоров’я багатьох країн світу.
МОЗ підкреслює, що при застосуванні критеріїв залишає остаточне рішення про госпіталізацію за лікарем.
«Формальна відповідність або невідповідність окремому критерію сама по собі не означає автоматичної госпіталізації чи відмови в ній. Остаточне рішення ухвалює лікар з урахуванням усієї клінічної картини», – зазначає МОЗ.
Згідно з критеріями, підставами для стаціонарного лікування можуть бути потреба у цілодобовому медичному спостереженні, необхідність безперервного моніторингу життєвих функцій, проведення інвазивних або високоризикових втручань, лікування, яке неможливо безпечно забезпечити амбулаторно, відсутність доступної та безпечної амбулаторної альтернативи та критичні показники дихання, кровообігу, свідомості або результатів лабораторних досліджень.
Крім того, окремі критерії визначені для кардіологічних, неврологічних, інфекційних, хірургічних, гастроентерологічних, урологічних, акушерських, педіатричних та інших станів.
У разі, якщо остаточне рішення неможливо ухвалити одразу, критерії передбачають режим медичного спостереження тривалістю до 24 годин, під час якого лікарі проводять необхідну діагностику, оцінюють стан пацієнта в динаміці та визначають подальший маршрут: госпіталізацію, переведення до профільного відділення або продовження лікування амбулаторно.
«Лікар може обґрунтовано відступити від формальних критеріїв, якщо для цього є клінічні підстави або значущі соціальні ризики, що впливають на безпеку пацієнта», – зазначають в МОЗ.
Водночас, критерії системно врегульовують госпіталізацію за соціальними показаннями, коли амбулаторне лікування може бути небезпечним або практично неможливим через відсутність безпечного житла, тепла, води, електроенергії чи зв’язку, ризик насильства, нездатність людини до самообслуговування та відсутність належного догляду, неможливість безпечно контролювати лікування інсуліном, киснем, антикоагулянтами чи парентеральними лікарськими засобами, відсутність доступу до необхідного обладнання або медичних послуг удома, а також неможливість пройти повторний огляд через відсутність транспорту або зв’язку та відсутність своєчасного доступу до первинної медичної чи соціальної допомоги.