Зекономлені гроші буде спрямовано на будівництво водогонів в інших регіонах. 
фото / t.me/svyrydenkoy
Мешканці Миколаєва вперше з початку війни отримають прісну воду в кранах, які живитиме новий магістральний водогін. Про це повідомляють Dengi.ua з посиланням на пост прем'єр-міністерки Юлії Свириденко в ТГ-каналі.
Прем'єрка зазначила, що 2022 року росіяни підірвали ключовий водогін, який забезпечував місто і відтоді 500 тисяч миколаївців живуть без постійного водопостачання.
Читайте також: Парадокс ринку: у місті, де "прильоти" і немає води, попит на житло в 13 разів вищий за пропозицію
Вона повідомила, що 2024 року з державного бюджету було виділено 8,7 млрд грн на будівництво нової системи водозабору з річки Південний Буг, а вартість проєкту вдалося здешевити з початкової вартості до 6,5 млрд грн. Водночас зекономлені гроші буде спрямовано на будівництво водогонів в інших регіонах.
"У січні 2025 р. почалися будівельні роботи, а в серпні запустили тестову роботу водогону. Воду вже почали повноцінно подавати в системи та резервуари водоканалу. Через два тижні прісна вода повністю замінить солону в усіх системах міста. Водогін забезпечуватиме 120 тисяч кубометрів води на добу для домогосподарств і ще 50 тисяч для зрошення сільськогосподарських угідь", – написала Юлія Свириденко.
Крім того, вона повідомила, що труби і насоси розташовані під землею, а зараз добудовуються укриття для працівників. Також є пульти дистанційного керування, резерв живлення та система захисту від атак.
"Для масштабування цієї роботи вчора на засіданні уряду затвердили перелік об'єктів нового будівництва, реконструкції, капремонту систем та переоснащення споруд і мереж водопостачання у Вінницькій, Дніпропетровській, Одеській та Полтавській областях", – наголосила прем'єр.
Як повідомляли Dengi.ua, Держвідновлення анулювало результати попередніх торгів на будівництво водогону від річки Південний Буг до міста Миколаїв на загальну суму 7,44 млрд грн і провело новий тендер на 6,23 млрд грн.
Водночас, як писали Dengi.ua, Миколаївщина є лідером за швидкістю подання тендерної документації під час держзакупівель, що може свідчити про фіктивність проведення торгів.