Ексклюзиви Очне чи дистанційне: яким буде навчання в українських школах у 2025 році
Війна кардинально змінила середню освіту в Україні, змушуючи школи адаптуватися до безпекових викликів, браку ресурсів і низької якості дистанційного навчання. У прифронтових регіонах, як Харківська чи Сумська області, з’являються підземні школи, тоді як у безпечніших регіонах активно відновлюють очне навчання. Фокус дізнався, як Україна балансує між безпекою та якісною освітою, і які прогнози для навчального року 2025-2026.
Related video
Війна, що триває в Україні, кардинально змінила освітній ландшафт, поставивши перед системою середньої освіти безпрецедентні виклики. Заклади освіти змушені балансувати між забезпеченням безпеки учнів і вчителів, збереженням якості навчання та адаптацією до нових реалій. У прифронтових регіонах, таких як Харківська, Запорізька чи Сумська області, школи облаштовують укриття та навіть підземні класи, тоді як у відносно безпечних регіонах триває повернення до очного навчання. Водночас дистанційний формат, який став вимушеним рішенням на початку війни, виявив свої обмеження, викликаючи дискусії про ефективність і доступність освіти. У цьому контексті змішане навчання могло б стати компромісом, але його впровадження гальмується браком ресурсів і підготовки педагогів.
Який формат середньої освіти очікується на 2025–2026 навчальний рік
На думку експерта напрямку "Освіта" Українського інституту майбутнього Миколи Скиби, в Україні спостерігається чітка політична воля до відновлення очного навчання. Це зумовлено кількома факторами. По-перше, значні кошти були вкладені в облаштування укриттів у школах, що дозволяє забезпечити безпечні умови для учнів і вчителів. Кількість таких укриттів за останні роки значно зросла, що відображає прагнення держави повернути дітей до класів. По-друге, дистанційна освіта, яка стала основним форматом під час пандемії та на початку повномасштабного вторгнення, продемонструвала свої обмеження. Батьки, учні та педагоги неодноразово висловлювали нарікання на низьку якість освіти в онлайн-форматі, що пов’язано з технічними проблемами, браком взаємодії та складнощами в організації ефективного навчального процесу.
Очний формат навчання, за словами експерта, є пріоритетом у більшості регіонів України.
"Проте ситуація суттєво відрізняється залежно від регіону. У Харківській, Сумській, Запорізькій областях, де тривають активні бойові дії або є ризик обстрілів, безпекові виклики ускладнюють організацію навчання. Наприклад, у Харкові робляться спроби облаштувати підземні школи, які дозволяють проводити заняття в очному форматі навіть в умовах загрози. У деяких частинах Сумської області через інтенсивні обстріли навіть запроваджується евакуація, що унеможливлює традиційне навчання", — зазначив Фокусу Скиба.
2025–2026 навчальний рік: які є альтернативи дистанційному навчанню
Попри зусилля з повернення до очного навчання, Микола Скиба наголошує на недостатньому використанні змішаного формату, відомого як blended learning. Цей підхід поєднує очні заняття з онлайн-елементами, що робить його гнучким і ефективним, особливо в умовах війни. Змішане навчання дозволяє адаптуватися до безпекових викликів, адже заняття можна проводити частково дистанційно, якщо ситуація в регіоні погіршується. Крім того, цей формат сприяє глибшому засвоєнню матеріалу завдяки комбінації традиційних методів і цифрових технологій, які дають змогу індивідуалізувати навчання.
Однак впровадження змішаного формату стикається з опором частини педагогів, особливо в комунальних і бюджетних школах. Вчителі часто зазначають, що вони перевантажені, втомлені та не мають часу чи ресурсів для опанування нових методик.
"Ми і так втомлені, перевантажені, нам немає коли опановувати ці нові методики", – цитує Скиба типові скарги педагогів.
Це призводить до того, що школи обирають або повністю очний, або повністю онлайн-формат, уникаючи гнучких рішень. Такий підхід часто залишається фронтальним: учитель розповідає, учні слухають і записують, що не завжди сприяє глибокому засвоєнню знань.
Для зміни ситуації, за словами Скиби, недостатньо лише адміністративних розпоряджень чи закупівлі нового обладнання. Потрібні глибші реформи, які стосуються як ставлення до вчителів, так і поступового оновлення педагогічного складу. Сьогодні професія вчителя в Україні залишається недостатньо престижною, що пов’язано з низькими зарплатами, високим рівнем стресу та браком професійного розвитку.
"Тут і престижність професії, і дійсно питання зарплатні", – зазначає експерт. Без вирішення цих проблем складно очікувати якісних змін у системі освіти.
Оновлення педагогічного контингенту – це довгостроковий процес, який може тривати роки. Вчителі потребують не лише підвищення зарплат, а й доступу до сучасних методик, тренінгів і технічної підтримки. Змішаний формат навчання, наприклад, вимагає від педагогів уміння працювати з цифровими платформами, створювати інтерактивний контент і адаптувати уроки до різних форматів. Без належної підготовки та мотивації вчителі продовжуватимуть уникати інновацій, що гальмує розвиток освіти.
Експерт наголошує, що для якісних змін потрібен комплексний підхід: від підвищення престижу вчительської професії до впровадження сучасних технологій у навчальний процес. Змішане навчання могло б стати компромісом між безпековими вимогами та потребою в якісній освіті, але для цього необхідні інвестиції в підготовку вчителів і технічне забезпечення шкіл.
Нагадаємо, що в Україні відвідування дитячого садка не є обов’язковим, однак держава забезпечує обов’язкову освіту для дітей, починаючи з 5 років. Навіть якщо дитина не ходила до дитячого садочка, школа не має права відмовити їй у зарахуванні. Про це в інтерв’ю "РБК-Україна" повідомила заступниця міністра освіти і науки України Анастасія Коновалова.
Також Фокус писав, що за два тижні до старту навчального року лише 51% підручників для 8-х класів Нової української школи було доставлено до шкіл. Такі дані, отримані за результатами моніторингу Інституту модернізації змісту освіти, оприлюднив голова комітету Верховної Ради з питань освіти Сергій Бабак.